Афоризми О.Духновича
* * *
Люби свій народ не тому, що він славний, а тому, що він твій.
* * *
Хто стидається за свій народ, той сам себе стидається.
* * *
Будь вірним своїй Батьківщині — це твоя колиска.
* * *
Хто не любить свою Батьківщину, той сирота, той без батька і без матері, без усього.
* * *
Полум'я дає тепло і світло не для себе. Хороша людина працює для добра інших.
* * *
Хочеш, щоб люди про тебе добре говорили? Роби добро!
* * *
Багато людей пропливає життям, як корабель морем, — хвилі були великі, а сліду не лишилося.
* * *
Багато листя на дереві — мало плодів; багато бесіди — мало розуму.
* * *
Де сови гучать і скрегочуть сороки, там соловей мовчить.
* * *
Хто дав тобі виховання, той більше тобі дав, ніж той, хто дав тобі життя.
* * *
Зародки віри, надії і любові … формуються у праці.
* * *
Дай сину твоєму здоровий розум, дай йому добрий нрав, дай йому науку, способность трудолюбія, добре серце, любов до Бога та ближньому, дай йому добру волю, і вже дав йому багатство яке … лишаєтьсяз ним на віки.
* * *
Учителю так же на совісті да будет, чтоб в дітях народолюбиве возбудил і в серця їх засклепил любов к своєй народності, ібо человєк без народності, подобен єсть скітающемуся волку, котрому всякій лес отечеством єсть, где брашно находіт.
***
Лучше садися под тінь Льва і Тигра, нежели под покров лукавого.
***
Скоріє обернется пламень на воду, сонце на ноч, нежели правостний книголюбець в злодія.
* * *
Нрав і премудрость єсть щит лучший противо злоби.
* * *
Люби род твой не прото, что он славний, но для того, что он Твой. Кто стидится своєго народа, той сам себе постидится.
* * *
Сохрани, Господи, от своєго родного врага, а с чужим легко сравнимся.
* * *
Не для себе самого живет человік, но половина жизни нашей принадлежит отечеству, половина же человічеству; ибо як плоди єстества для человіка суть созданнії, так і человік сам для человіка сотворен єсть.
* * *
Свободность душі і серця єсть істинноє блаженство. А гді свободи ніт, там і не єсть блаженства.
* * *
ІІламень не для себе даєт світлость, но для другого і світит, і грієт. Так добротливий человік другому живет.
* * *
Не славися щастієм. Фортуна — хитра Богиня, крила імієт і часто отлітаєт із своєй квартири, іская удобнішоє жилище.
* * *
Кто своє не терпит,
А за чужим прягнет,
Тот своє погубит,
Чужого не найдет.
* * *
Так утішаєтся чесний, хоть бідний, подкарпатський русин:
Близша мні сорочка, як гуня. Хотя бо і моя сорочка грубая єсть, но все она моя власна єсть.
* * *
Большії враги человіку суть сродники. Будеш убогий і в нужді — не познают тебе.
Будеш в достоїнстві, то і сорочку ізблекут із тебе!
* * *
Радость і печаль одной матери суть чада.
* * *
Скупець подобний свині, коя токмо по смерти пользуєт своїм жиром.
* * *
Юноші говорят то, что думают;
Старики — то, что сділали,
А глупиї — то, что намірени ділати.
* * *
Книги треба читати. У житті не може бути кращого і приємнішого, як читати або писати, тобто пізнавати все нове, що існує, сучасникам розмовляти з нащадками, і, таким чином, зробити своїм надбанням все, що колись було, і те, що відбудеться. Книга – це мила родина, лиш би я розумно і добре підкорявся їй. Бо ж вона не кричить, не шумить, не жадібна, ні ненаситна, ні не вперта. Книги, якщо їм наказати, заговорять, від них ти почуєш все, що бажаєш. Отже, друже, читай, пиши, міркуй!