Афоризми О.Духновича

* * *

Люби свій народ не тому, що він славний, а тому, що він твій.


* * *

Хто стидається за свій народ, той сам себе стидається.


* * *

Будь вірним своїй Батьківщині — це твоя колиска.


* * *

Хто не любить свою Батьківщину, той сирота, той без батька і без матері, без усього.

 

* * *

Полум'я дає тепло і світло не для себе. Хороша людина працює для добра інших.


* * *

Хочеш, щоб люди про тебе добре говорили? Роби добро!


* * *

Багато людей пропливає життям, як корабель морем, — хвилі були великі, а сліду не лишилося.


* * *

Багато листя на дереві — мало плодів; багато бесіди — мало розуму.


* * *

Де сови гучать і скрегочуть сороки, там соловей мовчить.


* * *

Хто дав тобі виховання, той більше тобі дав, ніж той, хто дав тобі життя.


* * *

Зародки віри, надії і любові … формуються у праці.


* * *

Дай сину твоєму здоровий розум, дай йому добрий нрав, дай йому науку, способность трудолюбія, добре серце, любов до Бога та ближньому, дай йому добру волю, і вже дав йому багатство яке … лишаєтьсяз ним на віки.


* * *

Учителю так же на совісті да будет, чтоб в дітях народолюбиве возбудил і в серця їх засклепил любов к своєй народності, ібо человєк без народності, подобен єсть скітающемуся волку, котрому всякій лес отечеством єсть, где брашно находіт.

***

Лучше садися под тінь Льва і Тигра, нежели под покров лукавого.

***

Скоріє обернется пламень на воду, сонце на ноч, нежели правостний книголюбець в злодія.

* * *

Нрав і премудрость єсть щит лучший противо злоби.

* * *

Люби род твой не прото, что он славний, но для того, что он Твой. Кто стидится своєго народа, той сам себе постидится.

* * *

Сохрани, Господи, от своєго родного врага, а с чужим легко сравнимся.

* * *

Не для себе самого живет человік, но половина жизни нашей принадлежит отечеству, половина же человічеству; ибо як плоди єстества для человіка суть созданнії, так і человік сам для человіка сотворен єсть. 

* * *

Свободность душі і серця єсть істинноє блаженство. А гді свободи ніт, там і не єсть блаженства.

* * *

ІІламень не для себе даєт світлость, но для другого і світит, і грієт. Так добротливий человік другому живет.

* * *

Не славися щастієм. Фортуна — хитра Богиня, крила імієт і часто отлітаєт із своєй квартири, іская удобнішоє жилище.

* * *

Кто своє не терпит,

А за чужим прягнет,

Тот своє погубит,

Чужого не найдет.

* * *

Так утішаєтся чесний, хоть бідний, подкарпатський русин:

Близша мні сорочка, як гуня. Хотя бо і моя сорочка грубая єсть, но все она моя власна єсть.

* * *

Большії враги человіку суть сродники. Будеш убогий і в нужді — не познают тебе. 

Будеш в достоїнстві, то і сорочку ізблекут із тебе!

* * *

Радость і печаль одной матери суть чада.

* * *

Скупець подобний свині, коя токмо по смерти пользуєт своїм жиром.

* * *

Юноші говорят то, что думают;

Старики — то, что сділали,

А глупиї — то, что намірени ділати.

* * *

Книги треба читати. У житті не може бути кращого і приємнішого, як читати або писати, тобто пізнавати все нове, що існує,  сучасникам розмовляти з нащадками, і, таким чином, зробити своїм надбанням все, що колись було, і те, що відбудеться. Книга – це мила родина, лиш би я розумно і добре підкорявся їй. Бо ж вона не кричить, не шумить, не жадібна, ні ненаситна, ні не вперта. Книги, якщо їм наказати, заговорять, від них ти почуєш все, що бажаєш. Отже, друже, читай, пиши, міркуй!